10 заповідей батькам
Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна впевнюватись у своїх силах поступово, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, перший показник нашої невпевненості в собі.
Будьте послідовними у своїх вимогах. Однак запам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху вчаться розпоряджатися самі собою.
Виключіть із своєї практики вислів: "Роби, якщо я наказав", замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що не зробити цього не можна, це принесе користь". Дитина має звикнути діяти не на догоду зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському), а тому, що це доцільно, розумно, потрібно для когось.
Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину: і сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою вона стала сьогодні. Це допоможе вам швидше, оволодіти азами батьківської мудрості.
Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це означає сказати: ''Мені ніколи її любити". Ми виховуємо своїх дітей способом свого життя, системою власних цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою у квартирі, ставленням до праці та дозвілля.
